ІРИНА САКОВЕЦЬ

Ви начебто з’явилися зі сну.

Чи то мені Вас ангел напророчив?

Фіалками заквітчану весну,

здається, увібрали Ваші очі…

Коли холодне сяйво ліхтарів

не здатне обійняти і зігріти –

усмі́шка Ваша й сонце угорі

затьмити може теплотою літа.

Я Вами сню і мало не молюсь

про погляд Ваш, оту осінню мудрість.

Снігами вже притрушує імлу

пробуджена зима на виднокрузі.

Вона вплітає в небо сивину,

моя ж душа – рясна весня́на злива.

Ви начебто з’явилися зі сну,

і я щаслива, справді, я – щаслива…