СВІТЛАНА ТРАВНЕВА

Я свою відплакала любов.

Та біль по тобі ще не затихає.

До тебе серце в щемі рветься знов,

Коханих рук печаль моя благає.

Я свою відплакала любов.

Та ніжність не забудеться ніколи.

Душею лину до твоїх розмов - 

До теплих слів осінньої діброви.

Я свою відплакала любов.

Та знову осінь на порі настала.

І лист кленовий за моїм вікном

Про того нагадає, що кохала.

Я свою відплакала любов...