СОФІЯ КРИМОВСЬКА

Наостанок були слова

і холодна рука, як вирок.

День у сутінки відпливав

і чіплялась за погляд віра.

Та не плакалось більше, ні,

не просилась любов у прийми.

Ти помер назавжди в мені…

Засудомив лише у римах.