ТЕТЯНА ЛУКІВСЬКА

Ти прийди, але я не побачу,

Ти постукай та  не підійду.

Просто знаєш,  знов таки  пробачу,

Знову зраду кругом обійду.

Подзвони, але  вже не почую,

Напиши,  читатиму не я .

І  тобі не знати чи  сумую,

Чи від сліз, сама вже  не своя.

Ти поклич, але вже не спинюся.

Ти іди, залиш мене мені.

Хай  востаннє щиро помолюся

Я за  щастя на самотині .

Прокричи - до відстані луною…

А мені скажи… скажи  ... люблю!

До плеча  схилюся я німою.

Прошепчи ж… бо ... поруч ще  стою...