ОЛЕНА ІСЬКОВА

Подаруй мені сонце…

Подаруй мені сонце, напоєне сяйвом любові,

Розпашілі вітри загнуздай і у дім приведи.

Дай пірнути на дно в диво-очі твої волошкові,

І джерельної спити із уст найрідніших води.

Запали в мені поглядом пристрасть: 

я—криця, ти—кремінь,

І розплавиться ніч лиш від доторку спрагнених рук.

Мандариновий місяць гаптує серпанками темінь,

Освітити дорогу для наших з тобою розлук.

Залишу́сь, щоб будив поцілунком і чашкою кави,

І за руку у сад мене вів по росі босоні́ж.

Ми, як діти малі, упадемо в нефритові трави.

Тільки ти подолай в мою душу досвітній рубіж.