ТЕТЯНА ЛУКІВСЬКА

Подаруй назавжди мені літо, Наше там залишилося диво. І з любов'ю засіяні квіти, Де кохання зі щастям бродило. Зазирало у небо крилате, Прилягало на травах без спину. І щодень у душі було свято… Я так вдячна за кожну хвилину. Подаруй назавжди мені літо, Хай висушує осені сльози. А дощі, умиваючи віти, Усміхатися зорями зможуть. На осонні весь смуток розвіє, І теплом доторкнеться пестливо. Чи ж повірити в зраду посмію..? Уміхнуся веселкою в зливу! Подаруй назавжди мені літо, Лише тут залишаюсь щаслива. Я останні зберу наші квіти, Де самотність іще не ходила.