ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
Я і в думці обняти тебе не посмію,
А не те, щоб рукою торкнутися смів.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.
Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.
А не те, щоб рукою торкнутися смів.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.
Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.
Ця поезія - це "безсмертний дотик до душі...". Дякую, Наталю, за нові емоції. Кожного разу відчуття від прочитаних віршів незрівнянні. Тут, у світі поезії, я справді відпочиваю душею.Люблю Ваш "Поетичний дивосвіт"! Ви МОЛОДЕЦЬ!!!
ВідповістиВидалитиІванно, знову і знову дякую вам за вашу підтримку, за те, що заходите, за те, що цікавитесь... за те, що, дякуючи вам, відчуваю, що роблю щось корисне, а не просто даремно гаю час... ДЯКУЮ!!!
Видалити