НІКА МЕЛЬНИК

А чи не щастя жити просто так, А чи не щастя бути поруч з вами. Моє життя, моя мета проста – Щоб дійсність поєдналася з думками. Ловлю я щастя, що тіка на крилах, Шукаю долі, але не знайду. Чи я щаслива, може не щаслива, Блука думками я то там, то тут. Щасливий той, у кого є родина, Кого чарує славний дивосвіт. Хто прославляє ділом Україну І пам’ятає завжди про свій рід. Щаслива я, бо в мене б’ється серце, І що воно ніскільки не скляне. Щаслива я від того, що відверта, і сонце сяє угорі ясне. Щаслива я, що вірю в дружбу щиру, І що належу я сама собі. Не вірте, коли кажу: Я нещаслива! Не вірте ви тоді мені. То лише мить, розчарування щирі. Але тій миті не належу я. То долі забавки примхливі, То примха жалісна моя. А я щаслива, бо вмію дарувати Кохання, ніжність, серденько своє. А я щаслива, бо вмію цінувати Усе, усе, що доля нам дає.