ОЛЬГА МІЦЕВСЬКА

Зорить любов – промінчик мого щастя –

Безмовно й ніжно у твоїх очах.

І туляться до рідного плеча

Чуття душі, що непідвладні часу.

Любов плекаю в серці, як окрасу,

Щоб цвіт її ніколи не зачах,

І сонцесяйна ніжності свіча

Палає у душі моїй незгасно.

Летять роки, осяяні коханням –

У вічність нам торує путь незнану

Отих років стрімкий нестримний лет…

А почуття, що непідвладні часу –

Горіння серця і душі окраса –

Сплітають прозу буднів у сонет.