ГАННА ЧУБАЧ

Цілую посмішку твою, 
Як дощ траву, 
Як вітер листя. 
Ідеш… 
Розгублено стою — 
Усі стежки мої зійшлися. 
Усі дороги мої — тут, 
Усі світи мої — біліють. 
А ти — ідеш… 
На тебе ждуть. 
Я зупиняти не посмію. 
Ну що ж? Іди! 
Нехай щастить! 
А я — поплачу, посумую, 
Я — не ловлю щасливу мить, 
Я тільки посмішку 
Цілую…