ОКСАНА КУЗІВ

Любіть мене, коли я ще живу, 

Просту і звичну, тиху й навіжену, 

Коли молюсь, а чи коли кричу,

Любіть покірну, інколи скажену...

Любіть мене... Я броджу поруч вас 

І зазираю в збайдужілі очі...

Не проходіть повз мене просто так, 

Бо стрічі з вами -- то як сни пророчі.

Любіть мене допоки я живу, 

Бо ж не дарма верталась з того світу 

Й несла в подолі вам любов святу 

І душеньку, битком набиту квітом.

Любіть мене за те, що поруч, тут 

Живу і плачу, вірю і вмираю...

Любіть... Я не зостануся в боргу, 

Хай світ побачить, як я вас кохаю!..