АЛЬБІНА СМОЛЯНСЬКА

І всі не ті, і все мені не те….

Без тебе, знаєш, небо потьмяніло.

І поки ще думки не очманіли,

Не знаю я, куди мене несе.

Бо вірю, знаєш, вірю лиш тобі,

І віра ця – як скеля, непохитна.

Не підведи, бо я не перелітна,

Я птаха, що тримається в гнізді.

Бо із тобою сонце не пече,

А лагідно так променем торкає.

І цілий світ навколо завмирає,

Коли цілуєш ніжно у плече.

Бо із тобою не страшні дощі.

Яка негода? Тихо пригорнуся,

Перебираєш пальцями волосся,

І затишок влягається в душі.

І навіть чай без тебе не смачний.

Без цукру, з цукром, байдуже. Без змісту.

Моє ти небо, безкінечно чисте,

Мій промінь щастя, тепло-золотий.

І всі не ті, і все мені не так…

Напнуті вени всесвіту над нами,

Оберігають душі небесами.

У тобі моя суть, і сенс, і смак.

ЛІНА КОСТЕНКО

Признаватися, може, й не варто,

щоб не знав ти і не відав,

як, приклавши лінійку до карти,

виміряю між нами віддаль.

Сантиметри старанно множу.

Кілометри ретельно ділю.

І з усіх підрахунків виводжу,

що, мабуть, я тебе люблю.