МИХАЙЛО ЖАЙВОРОН

Мій ангеле, 

До серця пригорнись,

І відпочинь хоч трохи 

Від тривоги

За ті гріхи, 

Що ніби сотворив,

Що не на ті, бува, 

Звертав дороги.

У радості і в горі 

Повсякчас

Не залишав мене, 

Тримав під руки,

Підносив до небес, 

Неначе Спас,

І бруд змивав з душі, 

Брав на поруки.

Я не боявся впасти 

Від ходи,

Бо ти єдиний, 

Хто не зловтішався,

Не дорікав, як інші, 

Не судив... 

Був страх не встати

І згубити щастя.

Твій слід ускрізь, 

Де і мої сліди,

Хоч інколи дощами 

Їх змивало,

По правді, 

У ті миті, як завжди,

Ти брав мене на руки 

І ніс далі.

А скільки раз 

Виводив із пітьми!

А недругів 

Не підпускав і близько.

І рятував від лиха 

І суми,

Навчав добру 

Й не мати з того 

Зиску.

Чи зводив дім, 

Чи сад ростив я свій,

Нехай колись все це 

Зруйнують люди,

Я все одно 

Творитиму цей світ,

Бо як не ми, 

То хто ж його 

Розбудить?

Мій охоронцю, 

Може, притомивсь?

Схилися до плеча, 

Пора й спочити. 

Нам треба сил, 

Аби піднятись ввись,

Нам ще немало

Треба пережити!

ОКСАНА КУЗІВ

Я думала, все було випадково: 

прийшов, постукав -- двері нарозтвір...

А Бог сказав: То, доню, твоя доля, 

із ним життя писатимеш, як твір...

Я марила, що то мені причулось, 

що не для мене, що не доросла...

Твоє, Твоє, -- поплескав ніжно в плечі, 

на ось, бери, -- в руці його рука.

Я вірила, що помиливсь дверима, 

не в ті постукав, сплутав адресат...

А Бог тихенько споглядав крізь хмари

і вже садив для когось інший сад...

ДІАНА ГАЛЬЧЕНКО

Не треба сліз і обіцянок більше

Нема для зради виправдань на жаль.

Коли кохають, не шукають інших.

Фальшиві - каяття твоє й печаль.

Не смій торкатись рук моїх вустами,

Якими палко цілував її.

Бездонна прірва пролягла між нами.

І я не хочу вибачень твоїх.

Скажи, яка вона... твоя кохана?

Що є у ній, чого нема в мені?

Насип сіль правди на сердечні рани.

А я свій розпач утоплю в вині.

Питаєш чи люблю? - Це не важливо.

Ти вже знайшов собі любов нову.

Хоча б із нею, лише будь щасливим.

А я, повір, усе переживу.

Твої слова із присмаком вини.

Хвилюють сліз невиплакане море.

Ти йдеш? Прощай. Лиш куртку застебни,

Щоб не замерз. Там холодно надворі.

ДІАНА ГАЛЬЧЕНКО

Ще крок... і мить солодкої безодні,

Ще подих... і зливаються вуста.

Моя душа до пристрасті голодна.

І ніжність в грудях сонцем розквіта.

Ще дотик... і проллється її сяйво

По теплих струнах спраглої душі.

Ще мить і ми - щасливі надзвичайно.

Три слова... і ми більше не чужі.

Краплина мрій... і я горнусь до тебе

Укрившись сяйвом чарівних ночей.

Інакшого мені не треба неба,

Крім зоряних небес твоїх очей.

У світлий час коли вони навпроти

Я відчуваю серцем, що живу.

Його хвилює таємничий потяг

До щирого вогню коханих вуст.

Один цілунок... і воскреснуть крила,

Розтане на щоці гірка сльоза.

Палке прохання: "Будь зі мною, мила"

Й одна на двох дорога в небеса.